Дозвольте звернути Вашу увагу, що з прийняттям дуже потрібного країні законопроекту все ще залишились не врегульованими важливі для банків питання, які мають суттєвіше значення для продуктивної діяльності банківського сектору України та розвитку державної програми безготівкових розрахунків. За останній час банками було напрацьовано більше ніж 20 доповнень до платіжного законодавства, загальним обсягом 6 сторінок.

Просимо Національний банк сприяти спільному обговоренню розроблених за участю провідних банків країни пропозицій (текст додається) з метою їх подальшої імплементації до платіжного законодавства України.

Банки ЄМА 2 НБУ платіжне законодавство 09-2012

Потребують врегулювання та додаткового вдосконалення наступні питання:

1. Вартість послуг для клієнтів зросла в 1,2 рази в зв’язку з прийняття закону (законопроект 106565) про перехід на тарифікацію та оплату послуг платіжних систем в гривнях на території України, тому що витрати банків України за послуги платіжних систем включатимуть ПДВ.

Відповідно до проведеного Асоціацією протягом 18-25 вересня 2012 року опитування банків членів ПС – їх платежі за послуги МasterСard та Visa в 2012-2015 рр. (з коефіцієнтами зростання обсягів операцій, але без врахування можливих змін курсу національної валюти) складуть в 2013 -2015 рр. 360 млн. доларів без ПДВ, плюс ПДВ 583 млн.грн., що в 5 разів перевищує інвестиції банків в 120 000 платіжних терміналів, встановлених в Україні за останні 17 років.

Державна податкова служба України посилається на п.1.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та наголошує, що суб’єктами послуг з РКО є виключно банки: “розрахунково-касове обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами”.

Відповідно до статті 196.1.5. Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування операції з: «надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, … Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики». В зазначеній статті відсунє коло суб’єктів, які можуть надавати РКО, так само як і опис переліку послуг, які відносяться до РКО.

НБУ прийняв Постанову «Про затвердження Переліку типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування», в т.ч.: “6. Операції зі спеціальними платіжними засобами (далі – СПЗ). …. 6.6. Послуги платіжних систем під час здійснення розрахунково-касових операцій з використанням СПЗ. “

Здавалось би, що наявність п.6.6 дає можливість платіжним організаціям платіжних систем не включати ПДВ в рахунки за послуги банкам з маршрутизації, клірингу, розрахунків тощо, а банкам не сплачувати ПДВ за послуги платіжних систем. Але Закон «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є спеціальним законом (актом законодавства, який уточнює норми Кодексу) та відповідно до співвідношення актів законодавства є вищестоящим по відношенню до Постанови Правління Національного банку України.

Таким чином, співвідношення вищезгаданих актів законодавства не залишають найкращого способу вирішення цієї колізії правовим шляхом ніж доповнення суб’єктного складу осіб, на яких розповсюджується можливість надавати послуги з РКО, шляхом доповнення зазначеної статті 1.37 Закону«Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». При цьому не потрібні консультації НБУ з ДПС, тому що зміни вносяться в Закон, а не в Постанову Правління НБУ. Відповідно до Податкового Кодексу погоджувати потрібно перелік послуг, що складають РКО, а не суб’єктів, які його надають. Таким чином, не потрібні зміни до Податкового Кодексу з причини відсутності в його тексті переліку суб’єктів, які надають послуги з РКО.

2. Пін-коди платіжних карток, одноразові (наприклад SMS) паролі для систем інтернет-банкінгу та інші електроні підписи, які не є цифровими, перестали бути прийнятними та легітимними засобами ідентифікації клієнтів з прийняттям законопроекту 10656.

Згідно п.18.3 Закону про платіжні системи: “Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа – учасник платіжної системи”.

Останні події 2012 року доводять, що навіть застосування ЕЦП при використанні систем “Клієнт-банк” не є запорукою неможливості крадіжок клієнтських коштів та 100% гарантією безпеки операцій. Для продовження можливості використання клієнтами електронних, але не цифрових засобів ідентифікації та уникнення зловживань клієнтами своїм правом на повернення коштів за попередньо здійсненими операціями, проведеними з використанням Пін-коду або SMS-одноразового паролю, необхідно передбачити можливість розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні, за домовленістю суб’єктів переказу на договірних засадах.

3. Погіршення криміногенної ситуації в зв’язку з гуманізацією статті 200 Кримінального Кодексу України – злочини на сотні тисяч гривень із застосуванням підроблених платіжних карток з листопада 2011 року караються штрафами на значно менші суми, злочинне використання “клієнт-банку” та інших видів електронного банкінгу з подальшим переводом коштів в готівкові, взагалі не проходять моніторинг, а банки неналежних отримувачів коштів не мають право блокувати відповідні несанкціоновані операції для унеможливлення закінчення злочину, його припинення та притягнення винних осіб до відповідальності.

При прийнятті Законопроекту 10656 в другому читанні не були враховані поправки до ст.1.193 , 39.5, 40-1 Закону “Про платіжні системи…”, ст.200 Кримінального Кодексу та ст.1665 Кодексу про адміністративні правопорушення, що гальмує спільні зусилля МВС України та банківської системи із забезпечення протидії кіберзлочинності. Зазначені пропозиції було запропоновано управлінням боротьби з кіберзлочинністю МВС України, в разі їх прийняття в майбутньому дадуть можливість банківській системі забезпечити протидію кіберзлочинності, в частині протидії злочинам із використанням “клієнт-банку” та інших видів електронного банкінгу.

4. Неможливість використання українцями для розрахункових операцій в гривнях на території нашої країни власних валютних заощаджень з автоматичним продажем валюти (конвертацією в гривні) безпосередньо в процесі виконання платіжної операції.

З 02.12.2011 п. 8.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах встановлює, що: ”Кошти з поточного рахунку клієнта в іноземній валюті не можуть бути використані за допомогою спеціального платіжного засобу для здійснення переказу іноземної валюти в межах України, у тому числі переказу на інші власні рахунки клієнта”. З врахуванням того, що зазначені операції з використанням платіжних карток сприяють продажу клієнтами валюти та забезпечують стабілізацію курсу гривні за рахунок розширення пропозицій, терміново потребує відміни зазначене обмеження, з внесенням доповнень в профільний закон та/або підзаконні акти НБУ.

5. Неможливість виконання клієнтами та емітентами платіжних карток норм законодавства, які забороняють не прогнозовані та не передбачувані технічні овердрафти в іноземній валюті, передбачені технологією, практикою та правилами платіжних систем та банківською практикою всіх країн, в яких в обігу використовуються платіжні картки.

При прийнятті Законопроекту 10656 в другому читанні не були враховані поправки до ст.14.2 , Закону “Про платіжні системи, які включали наявні в законодавстві до травня 2010 року перелік випадків (надходження до клірингу інформації про операцію, за якою еквайр (платіжна організація) попередньо в установлений платіжною системою термін не надіслав емітенту платіжне повідомлення, зміни курсів валют, виникнення технічних помилок у роботі обладнання емітента, еквайра або процесінгового центру), при яких технічним овердрафтам не можливо запобігти. Не врегулювання питання призведе до штрафів банків (до 1% капіталу банку) за порушення валютного законодавства, на які банки ні яким чином не спроможні впливати.

6. Термін виконання державної програми розвитку безготівкових розрахунків та боротьби з тіньовою економікою можливо скоротити вдвічі, якби в процесі прийняття в другому читанні законопроекту 10656 були б враховані пропозиції Кабінету Міністрів України та банків до п.1.9), 14.19, 14.191 Закону “Про платіжні системи…” та Статті 16313 Кодексу України з адміністративних правопорушень.

Поза межами програми залишилася сплата податків із застосуванням платіжних карток, масове та обов’язкове впровадження та застосування електронних інвойсів всіма суб’єктами господарювання й органами стягнення, можливість сплати електронних інвойсів із застосуванням електронного банкінгу. Програма впровадження безготівкових платежів платіжними картками не була розповсюджена на підприємства, установи й організації усіх форм власності, які здійснюють продаж товарів (надання послуг) оптом чи в роздріб, що суттєво звужує масштаби державної програми, а контроль за виконанням програми ДПС не зможе бути ефективним із врахуванням відсутності в Кодексі про адміністративні правопорушення статті, яка давала би ДПС можливість фінансовими методами (штрафами) впливати на порушників державної програми.

Шановний Валерію Петровичу!

Розуміючи важливість та необхідність вдосконалення платіжного законодавства та відчуваючи підтримку Національного банку України просимо Вас сприяти врахуванню пропозицій банків та подальшій модернізації українського платіжного ринку.

З глибокою повагою,

Директор Асоціації О.О.Карпов